Сайт небайдужої кіровоградської молоді "ГРЕЧКА"

Профспілковий комітет студентів КНТУ провів благодійну акцію "Святий миколай іде до сиріт"

abramova-es — Tue, 23 Dec 2014 11:23:20 GMT

Профспілковий комітет студентів КНТУ в ролі « Миколайчика»

Дитинство – це найщасливіший час для багатьох з нас, ми завжди з дуже теплими почуттями згадуємо роки нашого дитинства, однак далеко не всі люди можуть похвалитися такими радісними спогадами.
Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. І майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. Адже все це мала уособлювати родина , якої у крихітки тепер не існує…
У всій країні є діти-сироти, і наше місто , звичайно, не виключення. Профспілковий комітет студентів КНТУ та група МЕ-14 вирішив допомогти дитячому будиноку «Барвінок» - дошкільний навчальний заклад комбінованого типу № 1 Кіровоградської міської ради, що знаходиться на вул. Суворова, 1-к. в якому виховується 18 дітей та Кіровоградський центр соціально - психологіної реабілітації дітей, в якому перебуває 50 дітей від 3 до 18 років. Це діти, які за різних обставин опинилися тут чи залишили свої родини, а також діти, які є схильними до суїциду, або ж зазнали насильства з боку однолітків чи дорослих, перенесли також важкі психологічні травми. Всі ці дітки потребують уваги.
Профспілковий комітет студентів КНТУ разам з студентами групи
МЕ-14 провів благодійну акцію «Святий Миколай іде до сиріт». Метою акції є допомогти дітям та молоді відкрити в собі та проявити чутливість, самопосвяту, жертовність, безкорисливість. Акція «Святий Миколай іде до сиріт»!” покликана вшанувати пам’ять великого благодійника святого Миколая та звернути увагу громадськості на важливість доброчинності. Завданням акції було зібрати та роздати подарунки (солодощі, книжки, фарби, олівці, зошити, іграшки) для тих дітей, які могли б залишитися без нашої або батьківської уваги, а також створити особливу атмосферу свята напередодні та під час Дня Миколая . Бо діти – це майбутнє України і наше майбутнє! Святий обов’язок кожного – допомогти сироті!
З 1 по 17 грудня ми разом з групою МЕ-14 збирали кошти та подарунки в холі Кіровоградського національного технічного університету. Було зібрано 1905,05 коп. за які було придбано фрукти (банани, яблука, мандарини) по 1 ящику, канцтовари: зошити 3 упаковки, клей 8шт., резинки для волосся 30 шт., папір кольоровий по 5 наборів, крупи: гречка 2кг, манка 2кг, макарони 2кг, пшоно 2кг, ячна крупа 2кг, 10 квитків на каток «Слайз», шкарпетки 27 пар, ігрові набори 8штук, цукерки 5кг, печиво 2 ящики, також було зібрано 56 іграшок м’яких, 7 коробок пазлів , ляльки 2шт., розфарбовки 20 шт., книги 45шт,одяг.
19 грудня о 15:00 годині Профспілковий комітет студентів КНТУ та група МЕ-14 відвідали Кіровоградський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та вручив подарунки , 21 грудня о 10 годині разом з дітками дитячого будинку «Барвінок» відвідали каток «Слайз».
«Діти…Які вони різні, унікальні, незбагненні! В цих очах , повних недитячої мудрості, глибокого мислення та мрій, криється величезна любов,якої вистачає на всіх. Ми відчули їхню приязнь на собі,їхня гостинність та прагнення спілкуватися вразили нас. Сироти –це не просто діти ,вони благословенні,вони знають справжній смак життя. А головне,ці дітки вміють дякувати, вміють цінувати найменше, і в цьому щастя. Ми ніколи не забудемо їхні реакції,їхні ангельські усмішки на біленьких обличчях. Як не може зворушити їхня спроба обхопити тебе маленькими ручками,ніжно і міцно-міцно обняти, привернути до себе увагу. Їхня сім’я –це кожен,хто живе в сиротинці, «братики і сестрички». Вони знають , що таке дружба, вірність, допомога: старші дбають про менших, молодші в свою чергу з усіх сил намагаються віддячити. Ось у кого треба нам всім вчитися!
Від імені усіх дітей Профспілковий комітет студентів КНТУ складає щиру подяку усім небайдужим хто долучився до доброї справи, дякуємо усім добродіям, завдяки яким свято Миколая було справжнім для цих дітей. Також ми щиро дякуємо адміністрації вузу, науковому відділу, викладачам та студентам Кіровоградського національного технічного університету, за участь у благодійній акції «Святий Миколай іде до сиріт». Ви, дорогі добродії, своїми добрими вчинками передали теплоту і добро діткам. Щасливі емоції цих дітей – великий подарунок. Нехай це щастя, яке ви подарували їм обернеться до Вас бумерангом доброти і щастя. Нехай Бог благословить Вас. Тут справджуються слова: «Коли спорожнюєш руку – наповнюєш серце». Тож бажаємо, щоб Ваше серце було завжди наповнене радістю, миром, любов’ю і щоб над нашою Україною було мирне небо чого найбільше ми прагнемо.
Бажаємо усім щасливого Нового Року та Веселих Різдвяних свят. Хай кожен день у Новому Році буде прожитий в мирі і в любові до Бога і до свого ближнього.

Профспілковий комітет студентів КНТУ провів благодійну акцію "Святий миколай іде до сиріт"

abramova-es — Tue, 23 Dec 2014 11:20:55 GMT

Профспілковий комітет студентів КНТУ провів благодійну акцію "Святий миколай іде до сиріт"

abramova-es — Tue, 23 Dec 2014 11:20:38 GMT

УРА! "Гречка" нарешті переїхала на новий сайт!

Настуся — Wed, 23 Feb 2011 07:32:37 GMT

УРА!
"Гречка" нарешті переїхала на новий сайт!
Читайте нас за адресою
gre4ka.com.ua
Сайт ще допрацьовується. Тому залишайте свої поради і побажання на форумі.
Будемо рости і розвиватись!

НЕзвичайні люди Олега Шрамка

482 — Thu, 10 Jun 2010 17:29:01 GMT

В музеї імені Осмьоркіна відкрилася персональна виставка фоторобіт відомого кіровоградського фотографа Олега Шрамка. На фотовиставці представлено понад 30 робіт із серії "Люди як люди" та "Миттєвості життя", які були опубліковані на сторінках "Вечірньої газети" у 2008 – 2009 роках.
Ці фотокартки – своєрідний стислий літопис сучасного життя, спроба виокремити особистість людини, яку називають «пересічним громадянином».

"Гречці" вдалося поспілкуватися з автором:

- Звідки ці роботи? Це спеціально відзнято для конкретної виставки?
- Була така рубрика в газеті, називалася "Миттєвості життя". Потім була рубрика "Люди як люди" про неординарних людей, які привертаютьувагу. Це загалом – портрет незвичайних людей.

- Ці портрети і обличчя, що зображенні на них, випадкові?
- Це все знято в жанрі репортажу! Постановки практично немає за виключенням двох випадків, коли люди бачили, що я їх знімаю, і вони підіграли мені, але знову ж таки – вони вписуються в репортажний портрет. Вони знали, що я їх фотографую, але в них в той момент був виплеск таких емоцій від того, що їх знімають! Немає "скучного" позування і чогось надуманого.
Немає жодного фотошопа принципово, все знято так, як воно є! Тому десь можливо є якісь недосконалості композиції, але головне не в цьому, а в емоціях і настрої. Люди всі різні, тому що зараз таке життя. Був такий час, наприклад, коли мода була одна на всіх, всі вдягались однаково жили однаково, вчинки були однакові. А зараз таке різноманіття, до якого деякі не можуть адаптуватися. Люди різні, не всі, може, приємні нам, але всіх їх з усіма недоліками слід сприймати такими, як вони є.

- Чому ви вирішили представити ці фото на виставці?
- З одного боку, мене підштовхнув до цього музей. Вони передивилися фото в газетах і запропонували мені провести виставку. А з іншого боку, коли я почав її збирати, до мене дійшло, навіщо я це все роблю. Тут я зрозумів, що я це роблю для того, щоб показати людей в різних ситуаціях, показати, що це все наше суспільство і його треба приймати з усією багатобарвністю і таким яким воно є. І я це діло почав і роблю для того, щоб підкреслити це.

- Ви спостерігаєте за тими, хто дивиться ваші фото?
- Ні, я особливо не спостерігаю. Мені цікаво, коли приходять на виставку незнайомі люди. Вони такі ж як, і люди на цих фотографіях. Вони незвичайні.

Довідка: Олег Олександрович Шрамко народився 5 листопада 1966 року в Росії. З 1987 року мешкає у Кіровограді. Працює фотокореспондентом вісника Кіровоградської міської ради «Вечірня газета». Член Національної Спілки фотохудожників України та Національної Спілки журналістів України. Член фотоклубу «Колаж» при Кіровоградському обласному центрі народної творчості. Учасник численних обласних та всеукраїнських фотовиставок, дипломант всеукраїнського фестивалю молодіжного кіно і телебачення «Кришталеві джерела» 2005 року (м.Суми). Успішно працював у багатьох кіровоградських газетах, у деяких всеукраїнських виданнях: «Голос України», «Україна молода», «Робоча газета», «2000», «Дзеркало тижня» та інших. У 2001 та 2003 роках його фотороботи увійшли в десятку кращих фоторепортажних знімків року за рейтингом інформаційного агентства «УНІАН».

Хочемо відповіді!

Ruta631 — Wed, 09 Jun 2010 08:59:08 GMT

10 червня о 18.30 у Кіровограді відбудеться акція "Хочемо відповіді!". Її мета - показати представникам правоохоронних органів та суспільству загалом, що розслідування резонансних справ про смерть Ігоря Індила та побиття кіровоградських юнаків у відділках міліції є суспільно значимими, а тому перебувають під пильною увагою громадськості. Кіровоградці хочуть почути відповідь на запитання, що ж саме відбулося з трьома кіровоградськими юнаками та хто відповість за смерть київського студента.

Учасники акції "Хочемо відповіді!" пройдуть ходою від площі Кірова до Управління МВС в Кіровоградській області (Дзержинського, 41), де й висловлять свою думку.
Акції протесту в такий самий час відбудуться і в інших містах України.

"Гречка" на фестивалі "Степограй-2010" (ФОТО)

Ruta631 — Mon, 07 Jun 2010 12:46:54 GMT

Фестиваль української народної творчості «Степограй-2010» відбувся 5-6 червня в селі Карбівка Добровеличківського району. За два дні фестивалю «Гречка» послухала й подивилася виступи колективів з різних районів Кіровоградщини та інших областей України, відвідала майстер-клас із петриківського розпису та виготовлення ляльок-мотанок, полюбувалася творами майстрів ужиткового мистецтва й потанцювала на рок-концерті гуртів «ХУ4» (Львів) та «Дельтора» (Полтава).

На фестиваль

На фестиваль до села Карбівка нас люб‘язно довезли на своєму автобусі працівники кіровоградського ДЮЦу. Разом із нами їхали учасники «Студентської республіки», які вирішили провести свою таборівку в рамках «Степограю-2010». Добиралися ми години зо три, увесь цей час «студреспубліканці» грали на гітарі й співали різних пісень, так що нудно не було. На словах «облізиваєш губи і витіраєш нос» ми в‘їхали в Добровеличківський район. Ще кілька кілометрів звивистою степовою дорогою – і ми в Карбівці.

У Карбівці

У Карбівці вже вирувало фестивальне життя. Поки на сцені виставляли апаратуру, можна було знайти чимало способів провести час. На стендах представляли свої твори народні майстри з різних районів, працювали атракціони розваг для дітлахів, у палатках, розставлених по периметру, продавалися усіляки наїдки й напої. Загалом було людно й весело, і перспективи фестивального дня видавалися цілком райдужними.

Сцена й решта фестивальних принад розташовувалися на одному березі ставка, на іншому ж розмістилося наметове містечко «Студентської республіки». По мосту з одного берега на інший – кілька хвилин ходу. Крамниць із продуктами ми нарахували три, правда, одна з них постійно була зачинена. Громадських туалетів також було вдосталь. Крім того, по всьому периметру було багато містких смітників, хоча навіть це не врятувало фестиваль від купи пивних пляшок під ногами.

Поки фестиваль розпочинався, ми тим часом таборувалися. Для цього обрали місцину на іншому березі ставка, недалеко від «Студентської республіки». Місце спочатку здалося нам дуже затишним і малолюдним, проте дуже скоро сюди приїхали машинами відпочивальники, тому спокою й лісової тиші було годі чекати. Ми лишили свої речі, попередньо їх замаскувавши належним чином, і рушили на інший берег.

Тим часом

Тим часом на сцені «Степограю-2010» виступали колективи з різних куточків Кіровоградщини та з інших областей. Незважаючи на спеку, охочих подивитися на артистів було чимало. Ми ж вирішили роздивитися, які цікавинки пропонує нам Карбівка. «Гречка» побачила майстер-класи з петриківського розпису, виготовлення ляльок-мотанок, витинанок. Ще можна було купити усілякі вироби з кераміки, вишиті сорочки й рушники. Багато районів представили свої стенди, на яких, наприклад, можна було подивитися брошури про туристичні принади того чи іншого району. «Гречку» навіть запросили в гості до Знам‘янського краєзнавчого музею. Наслухавшись-надивившись-находившись, ми повернулися до табору на вечерю. Попередньо набрали води з криниці неподалік – до неї прямо від сцени веде дорога. Після вечері нас чекав рок-концерт.

Рок-концерт

Рок-концерт розпочався по дев‘ятій вечора. За кілька хвилин перед цим ми за сценою зустріли хлопців з гурту «ХУ4». Хлопці пожалілися на насичений робочий графік і трохи – на голод. З другим допомогла «Студреспубліка» - хлопці й дівчата поділилися своєю вечерею. Проте до концерту музиканти поїсти не встигли – пішли визвучуватися.

У цей час перед сценою виступали хлопці з олександрійської школи «Спасу». Після виступу ті ж таки хлопці провели кілька козацьких ігор. Усі забави викликали жвавий інтерес у глядачів, тому ведучому довелося навіть кілька разів нагадувати, що, власне, рок-концерт уже починається.
Гурт «ХУ4» грав недовго – хвилин 20-25. За цей час глядачі поступово перелаштовувалися від сприйняття народної творчості до сучасного поп-панку. Налаштовувалась навіть міліція: коли ми підійшли до сцени, двоє охоронців ввічливо витіснили нас назад, мовляв, близько неможна. Проте вже за кілька пісень охоронці облишили цю невдячну справу, і люди танцювали, де хто хотів.
Що відчували місцеві поціновувачі фестивалю – ми не знаємо, але «Гречка» потанцювала й повеселилася добре. Наостанок музиканти запросили всіх на концерт у Кіровограді 11 червня й поїхали в Помічну на потяг. Перед цим, правда, ще встигли сфотографуватися з шанувальниками за сценою.
І от коли «Ху4» грузився в автобус, у цей час на сцені виступав (0_о) Анатолій Тітов. Відомий шансоньє, як представив виконавця ведучий, заспівав кілька пісень застільного характеру, щось про «чок-чок шашличок».
Після такого несподіваного для нас виступу на рок-концерті на сцену вийшла «Дельтора». Першу пісню про самогон Євген Янкевич заспівав сам. Очевидно, такий репертуар зразу ж зробив полтавських музикантів «своїми»: під пісні «Дельтори» танцювали всі навколо.
З кожною наступною піснею кількість музикантів на сцені збільшувалася. Під пісні «Дельтори», більшість з яких «Гречка» знає напам‘ять, ми потанцювали не менш добре. Активізував полтавський гурт і своїх місцевих фанів. Один з них кілька разів вилазив на сцену й звідти просив глядачів тепло вітати музикантів. Зрештою фана зі сцени забрала охорона.
А потім була дискотека з кіровоградськими діджеями. Але ми цього вже не бачили, бо пішли спати. А от ще й не чути нам не вдалося: голосна танцювальна музика долинала й до нашого берега. Більше того, прямо біля нас із машини когось із відпочивальників линула не менш голосна і не менш танцювальна музика. Так ми й засинали – під музику звідусіль.

Другий день…

Другий день фестивалю розпочала «Студентська республіка». Очевидно, вони обирали собі нового президента, бо зі сцени лунали якісь запальні промови про мету, завдання та інші глобальні речі. У цей час ми згортали свій табір. Речі ми лишили в автобусі, самі ж пішли до сцени. Там знову виступали творчі колективи. Ми потрапили на виступ якоїсь молодої рок-групи з Побужжя. Після них танцювали, співали й грали на скрипках вихованці різних мистецьких шкіл. Наситившись творчими талантами Кіровоградщини, ми вирішили погуляти селом. Близько четвертої години ведучі оголосили завершення фестивалю. Ми могли їхати додому.

Додому

Додому їхали в тому ж автобусі разом із «Студреспублікою». На згадку від фестивалю лишилися попечені носи та руки, легкий біль у шиї після танців на рок-концерті, паперова стрічка із петриківським розписом, лялька-мотанка й пляшка мінералки «Лідниковий період». По дорозі в голові купчилися думки про фестиваль. З одного боку – надзвичайно гарна ідея, класне місце, багато цікавинок і розваг. З іншого – дуже вже все вийшло еклектично. Мабуть, є сенс поділити всю програму на два дні. Один зробити повністю днем народних колективів, а інший – для рок-музики чи там дискотеки. Але то все справа досвіду й техніки. Усе ж більшість емоцій – позитивні. Наступного року візьмемо відеокамеру. А поки - трохи фото.

Диво-машина - улюблена розвага дітлахів на фестивалі

Диво-смітник

Хтось дивився концерт так

...а хтось - так

Польова кухня

Туалетів на фестивалі вистачало

Трохи видів Карбівки:

Церква

Та ж церква з іншого боку

Криниця, з якої ми брали воду

"ХУ4":

Фото з фанами на згадку

І ще

Організатор фестивалю Микола Середенко вручає сувеніри

"Дельтора":

Після фестивалю:

Петриківська стрічка нам лишилась на згадку

Кіровоградцям посміхаються люки

Настуся — Mon, 07 Jun 2010 10:30:20 GMT

Як співається у пісні, життя красиве, коли кольорове. 5 червня, в суботу красивими і веселими стали кіровоградські люки по вулиці Леніна і на площі Кірова. Автори асфальтних картин представники громадської організації "Кіровоградці". Вони вважають, що таким чином зроблять радіснішим наше місто.

„Гречку” люки-смайлики змусили посміхнутись, тому ми вирішили поділитись радістю і з вами.
Як ви думаєте, який з них найсимпатичніший?

Флешмоб "Україна-Харків" у Кіровограді (ФОТО)

Ruta631 — Mon, 07 Jun 2010 06:16:12 GMT

Кіровоград долучився до всеукраїнської акції-флешмобу "Україна-Харків", спрямованого на підтримку захисників харківського парку. Від 7-ої години вечора рівно 15 хвилин кіровоградці (усього близько десятка) голосно говорили про ліс.

Дехто читав вірші про природу. Разом проспівали кілька пісень про ту ж природу ("Охоронці лісу" гурту ФЛІТ навіть двічі). На футболках більшості учасників рясніли написи "Харків" у різному виконанні. Незважаючи на невелику кількість флешмоберів, усе ж слова підтримки харків‘янам пролунали. Харкове, ми з тобою!

Флеш-моб "Україна-Харків"

Ruta631 — Fri, 04 Jun 2010 09:38:04 GMT

Кіровоград, площа Кірова біля пам"ятника.

4 червня 19.00 - 19.15

15 хвилин голосно говоримо про користь лісу, екологію та природу. Можна читати вірші про природу. Починаємо рівно о 19-ій за годинником на площі, закінчуємо о 19.15 за тим же годинником, після чого розходимось.

На собі мати: зелений шарф або хустку та футболку із написом "Харків" (бо ми підтримуємо Харків!) - маркером, фломастером, скотчем - бажано великими літерами, щоб гарно читалося; за бажанням - щось зелене з одягу, повітряні кульки зеленого кольору. Плакати не беріть!

Жодної політичної символіки та прапорів (крім національного).

ВНИМАНИЕ. РЕПОСТ НЕОБХОДИМ. ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ - "УКРАИНА-ХАРЬКОВ"

4. 06 2010, ПЯТНИЦА

КИЕВ, МАЙДАН - район от Глобуса до Макдональдса.
ЛЬВІВ, МІЖ ШЕВЧЕНКОМ І ОПЕРНИМ
СУМЫ - СКВЕР ШЕВЧЕНКО, НА СОБОРНОЙ
ЧЕРНИГОВ - АЛЛЕЯ ГЕРОЕВ
ЗАПОРОЖЬЕ - ПЛОЩАДЬ ФЕСТИВАЛЬНАЯ, У ФОНТАНА
ХАРЬКОВ - ОТКРЫТЫЙ КОНЦЕРТ «МУЗЫКА ЛЕСА» - САД ШЕВЧЕНКО, АЛЛЕЯ ЗА ПАМЯТНИКОМ ШЕВЧЕНКО

19:00 - 19:15

ПРОСИМ О ПОДДЕРЖКЕ ДРУГИХ ГОРОДОВ УКРАИНЫ

2 июня, ночью, в Харькове был разогнан лагерь мирных защитников парка им. Горького.
В ночь с 1 на 2 июня милиция объединилась с нанятыми уголовниками - и вместе с ними избивала безоружных людей.
На лагерь защитников шли наёмники с включёнными бензопилами, деревья спиливали - несмотря на то, что на деревьях сидели люди.
Журналистов избивали, разбивали камеры и микрофоны.
Впервые в Украине милиция выступила в одних рядах с бандитами - против народа.

Издания и телеканалы Украины предпочитают молчать о происходящем.

Украинская власть отрабатывает новые, бандитские методы обращения с гражданином Украины.

Мир отмалчивается.

Украина безмолствует, погрузившись в проблемы отдельно взятого города, села, семьи.

Помолчим вместе - и снова громко подумаем.

О Харькове - как новом полигоне для отработки методик влияния на украинский народ.
О милиции, которая сегодня вместе с бандитами избивает народ - о милиции, которая убивает.
Об Украине - которая должна наконец объединиться против общей опасности.
О будущем Украины.

Атрибуты:
жёлто-синие ленты, зелёные ленты и шарфы - обязательно

футболка с надписью маркером, фломастером, красками, здесь включайте фантазию, чем крупнее буквы, тем лучше - "Харьков" - обязательно

зелёная одежда - по возможности

зелёные воздушные шарики в руках - по желанию

Искусственная Йолка в руках - из картона, из бумаги, без надписей (НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ПРИМЕНЯТЬ НАТУРАЛЬНЫЕ ВЕТВИ - это может вызвать милицейский интерес и привод - зачем нам неприятности? Мы действуем исключительно законными методами) - по возможности и желанию

В 19:00 становимся группами (по двое-трое-пятеро - НЕ БОЛЬШЕ!) и пятнадцать минут говорим громко и выразительно исключительно об экологии и пользе лесов, о птичках, цветочках, срубленных на венки Йолках - НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ГОВОРИМ О ПОЛИТИКЕ - или же снова громко молчим.

В 19:15 - расходимся.

ВНИМАНИЕ! ЭТО ВАЖНО:
Не должно быть плакатов, никаких листовок, если вы захотите взять с собой флаг - это может быть только флаг Украины.
Выходим не на митинг, не на пикет - не стоит давать повод властям (в Харькове арестовывали за наличие плакатов)
Никакого спиртного - наличие в руках у присутстующих любой бутылки приравнивается к провокаторству. Отойди от такого экспериментатора подальше.
Правила безопасности будут опубликованы здесь же.

Цель акции -

1. показать властям (но в первую очередь себе и друг другу), что Украина умеет видеть происходящее - несмотря на попЫтки властей задавить распространение информации.

2. выразить солидарность с мирными протестующими в Харькове - как понимание того, что завтра "братки", вооружённые бензопилами, могут прийти в твой город. твой дом, Твою семью.
Можешь быть уверен - милиция твоего города опять объединится с ними.

"ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ":
- просит помощи в распространении информации по блогам и по знакомым - времени мало
- юридической поддержки
- присутствия журналистов

1. З часу «Ч» (не раніше, годинники можна всім настроїти за http://www.skolko.in.ua/) всі учасники візуалізують атрибутику і повільно прогулюються туди-сюди парами або по троє (обов’язково такими, але не більшими групами!) розмовляючи (всі розмови ведуться звичайним розмовним тоном!) про величену важливість ялин та інших дерев для України, їх унікальність, неземну красу, необхідність примноження хвойного запасу держави тощо. Наближаючись одна до одної групи можуть вітатися кивком голови, обмінюватися кількома фразами (тільки на означену тему!) або бесідами тривалістю не довше 5-10 секунд, після чого продовжувати прогулянку.

3. По закінченні події («Ч»+15 хв., якщо тривалість не буде відкореговано) учасники повинні приховати стрічкову складову атрибутики та, взаємно орієнтуючись залишити (обов’язково!) місце події.

Правила безпеки (важливо!)

1. Міліція. У відповідях на будь-які запитання вживання слів «акція», «флеш-моб», «зібрання» та інших, які б якимось чином могли вказувати за організоване колективне дійство суворо забороняється! Стандартні відповіді на деякі запитання: «Що ви тут робите?» — «Гуляємо удвох (трьох) з колегою, давно не бачилися»; «Чому на вас лента?» — «Це красиво, я люблю таке носити»; «Чому на вас такі футболки?» — «Ми з колегою поспорили на каву хто красивіше зробить, а Вам яка більш подобається?»; «Ви знаєте тих людей» — «Ні»; «А чому вітаєтеся?» — «Та побачили, що у них теж можливо таке змагання то й кивнули головою, посміялися». Головним завданням міліції буде спровокувати нервування та грубість з боку учасника, що може бути кваліфікована, як порушення г/п, образа співробітника і т.ін. Учасник протягом події зобов’язаний стримуватися, не підвищувати тон, щиро (не єхидно!) посміхатися у відповідь, і якщо треба 10 разів відповісти на однакове питання — спокійно відповідати повністю уникаючи будь-якого розвитку теми розмови у будь-який сторонній бік.

2. Провокатори. Не виключена поява на місці події провокаторів кримінального характеру. Для того, аби зрозуміти принцип реагування на провокації треба зрозуміти їх механізм і мету. Механізм провокації — це як правило, звичайні дрібні хуліганські дії (сходу кастетом скоріш за все не битимуть): образи, бикування, штовханина, запотиличники, ляпаси і т.ін. Головна мета хуліганства — викликати або гнів або ніяковість від публічного приниження. У першому випадку провокується бійка з подальшим втручанням і запровадженням до міліції, у другому — страх від беззахисності і бажання звернутися до міліції. В обох випадках опонуюча сторона повністю оволодіває ситуацією та виходить переможцем. Єдиний вихід для учасника пересилити (принаймні, докласти зусиль, що важко але варіантів немає) гнів і розгубленість та спробувати перехопити ініціативу, спрямувавши ситуацію у незаплановане провокатором русло. Наприклад: «О, Коля/Петя/Маша/Даша, и ты здесь! Приве-е-ет! Как мы рады тебя видеть! Как классно, что ты вернулся из больницы/тюрьмы/командировки!.. Слушай, мне тут Иван Иваныч такое рассказывал, как они с Петром Григоричем... (бла-бла-бла вигадуйте за ситуацією)». Група по двоє-троє допомагає це робити одночасно з декількох боків, що підвищує безпеку та ефективність. Непрогнозованість реакції — єдине, що може знітити противника відбираючи у нього ініціативу, змусити полишити вас з відчуттям поразки. Ні в якому разі не можна говорити з провокатором по душах, розкриватися. Не можна вдавти з себе мученика, показувати образу, навіть якщо дуже образливо. Під час події групи повинні утримати періодичний візуальний контроль.

2. Після події. Вищезазначені проблеми можуть виникнути під час залишення учасниками місця події. Щоб уникнути цього, або зменшити вірогідність необхіно:
— одразу розпорошено полишати місце події тими ж групами, визначаючи свій напрямок орієнтуючись на решту;
— хода повинна бути спрямованою, а не прогулянковою.
— позбутися зовсім (за бажанням) атрибутики події;
— уникати найближчих до місця події станцій метро;
— зберігати (за бажанням) групу до віддалення від місця події на безпечену відстань;
— обирати (за бажанням) «незручний» маршрут.

Прочие ресурсы - http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=18154499

http://www.facebook.com/event.php?eid=127936207229990