Пошук

Календар

«  Березень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Наше опитування

Накращий відпочинок взимку
Всього відповідей: 17

Міні-чат

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ДеПо Василь Шкляр журнали Монастирище Інгул літо наплічник концерт весняний галас гайдамаки гуляйгород мотор ролла вечірка домівка нбб. Акція Мазепа НББ капише намет відчинено зачинено Микола Вороний Андрія архів Варіант 14-20 Дискотека вулиці Настя Шкода Вітер століть Кому вниз книга Ірина Фаріон дербі міліція Сестри Тельнюк 1 червня Ігор Індило Андрій Середа Червона рута-2011 Василь Бондар Різдво Новий рік Монотипія духу флешмоб В’ячеслав Шкода Стусове коло мандрівка Гаївки Великдень Гречка прапор Івана Купала поезія Фотовиставка Книжковий форум видавців Львів книжки Відчинено-зачинено Антонич-фест акустична музика Монотипія INTRO Надія є! Злодійська балка Кіно Ку-Раж Холодний Яр національні інтереси голосування закон Єлисаветград Златопіль національний характер парад День пам’яті законопроект музика МІСТО Влада козацтво Ніч музеїв Музей бібліотека Ева Шателей війна звезда вільний бій перейменування вулиця Калініна дисидент Зустріч Квіти на скелях Кіровоград виставка Андрій Ліпатов книжка акція протесту Кіровоград у пелюшках захисники дерев мистецтво
Головна » 2009 » Березень » 16 » Реабілітація історією


00:25
Реабілітація історією
від 3 ГРУДНЯ 2008
6 грудня виповниться 137 років з дня народження українського письменника, публіциста, перекладача та історика Миколи Вороного. Останні роки його життя були тісно пов’язаним з Кіровоградщиною. Висвітленню цього зв’язку зокрема і постаті Вороного загалом присвятив своє засідання Український клуб 3 грудня.
Гостями зустрічі були голова кіровоградського осередку Спілки письменників України Василь Бондар та співробітник кіровоградського відділення СБУ Федір Шепель.
Протягом довгого часу точна дата й обставини смерті Миколи Вороного були нез’ясованими. Було відомо, що останні роки свого життя письменник провів у місті Новоукраїнка Кіровоградської області. Саме там Вороний попав під хвилю репресій 1938 року. Як повідомив Ф.Шепель, пошукати відомості про смерть Вороного в кіровоградських архівах першому спало на думку літературознавцеві професору Леонідові Куценку. Він знайшов документи про те, що Миколу Вороного було арештовано НКВС за звинуваченнями в участі в контрреволюційній організації й невдовзі розстріляно 7 червня 1938 року разом з тринадцятьма іншими мешканцями Кіровоградщини. До цього відкриття називалися різні дати та обставини загибелі письменника.
Точне місце розстрілу та поховання Вороного є невідомими, однак, як зазначає пан Шепель, оскільки у справі Миколи Вороного жодного іншого міста, крім Кіровограда, не згадується, то є підстави вважати, що розстріл відбувся саме в нашому місті. Загалом, місця поховань репресованих здебільшого є невідомими. На думку Ф.Шепеля, цілком імовірно, що одне з таких поховань може знаходитися на фортечних валах у Кіровограді.
В.Бондар висвітлив певні обставини життя Вороного в Новоукраїнці. Письменнику відмовляли в будь-якій роботі й виживав він лише за рахунок написання лібрето до відомих опер. Микола Вороний багато часу проводив у новоукраїнській районній бібліотеці, де 2004 року на його честь було встановлено меморіальну дошку.
Гості зустрічі також розповіли багато фактів з історії діяльності каральних органів НКВС, зокрема про процес ведення судової справи, винесення та виконання вироків. «Дивує одне, - зазначив Ф.Шепель, - наскільки схожими були протоколи допитів Гестапо та НГБ. Одні й ті ж самі питання!». В.Бондар розповів про факт, коли до 20 річниці Жовтневої революції 1937 року однією людиною з одного пістолета було за три дні розстріляно 1111 репресованих. Не менш вражаючим був факт, що якщо на початок 1937 року розстрілювали близько 4% від загальної кількості арештованих, то на середину 1938 року розстрілювали вже 94%.
Причиною того, що точна дата загибелі репресованих, як у випадку з Миколою Вороним, була невідомою, є, зокрема, й те, що служби, які займалися каральними операціями, та й тогочасна влада загалом, намагалися навмисне «розпорошити» смерті репресованих по роках, щоб якоюсь мірою зменшити приголомшливі для свідомості цифри. Так, як повідомили В.Бондар та Ф.Шепель, в архівних справах часто зустрічається листування слідчих з родинами розстріляних. На запити членів родин репресованих про долю своїх близьких часто повідомлялися хибні дані, наприклад, про їх смерть далеко за межами України від запалення легенів, хоча у справах засуджених вже містилися довідки про розстріл кількарічної давнини, і ті, хто писав такі відповіді, свідомо приховували ці факти від рідних.
Після розвінчання культу Сталіна та перших реабілітацій репресованих (Миколу Вороного також було реабілітовано в цей час) на офіційному рівні було проведено ряд процесів, метою яких було засудити виконавців каральних операцій. Однак, як повідомили гості зустрічі, багато хто з тих, кого нібито хотіли притягти до відповідальності, або померли, або десь переховувалися, тож насправді кількість тих, кого таки було засуджено, є дуже незначною.
Постать Миколи Вороного, очевидно, все ще лишається актуальною й лишатиметься такою до того часу, поки існуватиме проблема повернення й збереження національної пам’яті. А вирішується вона – і не в останню чергу – через звернення до тих, хто цю пам’ять утверджував ціною власного життя.

Ярослава Стець
Переглядів: 830 | Додав: 482 | Теги: Микола Вороний | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0