В’ячеслав Шкода, відомий на Кіровоградщині краєзнавець та історик, завітав до міського Будинку вчителя на зустріч із кіровоградцями в рамках святкування Шевченківських днів. Пан Шкода – прямий нащадок Тараса Шевченка по лінії його рідної сестри Катерини. Живе і працює В’ячеслав Євгенович у Знам’янці, завідує філією Знам’янського краєзнавчого музею «Кобзарева світлиця». Із собою дослідник привіз до Кіровограда кілька експонатів музею: оригінальні фотографії, на яких зображені відомі діячі культури й мистецтва, щоденники й рідкісні видання книг.
Краєзнавець протягом півторагодинної зустрічі встиг лише фрагментарно розповісти про музей, серед експонатів якого – унікальні пам’ятки Кіровоградщини, пов’язані з видатними постатями нашої історії, зокрема, корифеями українського театру та відомими письменниками й громадськими діячами. Однак тих, хто прийшов на зустріч, цікавила передусім постать Тараса Шевченка.
Дослідник висловив сподівання, що сучасна інтерпретація Шевченка потроху позбудеться від стереотипів, сформованих у свідомості українців за радянських часів. Зокрема, В’ячеслав Шкода ще раз наголосив на тому, що трактувати Шевченка як бідного й нещасного кріпацького сина є неправильним, оскільки батько Тараса – Григорій, був «якщо не куркуль, то середняк точно», бо мав досить велике господарство. Має пан Шкода і особливе ставлення до так званої «шевченкової» хати у с. Шевченкове, куди водять екскурсії як до будинку, в якому нібито жив поет. За словами пана Шкоди, Тарас Шевченко ніколи не жив у цій хаті, оскільки його родина була дуже великою, як на таке скромне за розмірами приміщення. В цій невеличкій хатині жила лише сестра Тараса, а оскільки справжнє житло Шевченків після реставрації виявилось занадто гарним і не в’язалось із образом домівки нещасних покріпачених селян, то хатиною Тараса Шевченка було названо невеличке господарське приміщення.
Справді вражаючим став той факт, що В’ячеслав Шкода знає свій родовід у дванадцяти поколіннях, починаючи від Івана Шевця, який жив на початку ХІХ століття. Дослідження свого роду пан Шкода втілив у детальній схемі – генеалогічному дереві, малюнок якого ледь помістився на величезному шматку паперу.
В’ячеслав Шкода висловив сподівання, що сучасна інтерпретація Шевченка потроху позбудеться від стереотипів, сформованих у свідомості українців за радянських часів.
Ідеальним закінченням цієї зустрічі було б поїхати негайно до «Кобзаревої світлиці» і на власні очі побачити все те, про що розповідав В’ячеслав Шкода. До чого, власне, вас і закликає автор всього вищесказаного.
Ярослава Стець
|
