15 грудня 2008р.

    «Вітер століть» - таку назву має мистецька акція, що її привезли до Кіровограда музиканти «Тельнюк: Сестри» та «Кому Вниз» 11 грудня.
Згідно з організаторським задумом, акція мала надати нового звучання українській поезії через рок-музику, абож навпаки – вдихнути в рок-музику подих української поезії. Одним словом, поєднання поезії й рок-музики мало надати якісно нового сенсу й тому, й іншому.
          Ідея, направду, не така вже й нова. Можна нарахувати чимало рок-гуртів, які більшою чи меншою мірою зверталися до поезій українських письменників. Ті ж «Кому Вниз» чи не перші в цьому переліку. Однак, напевно, вперше ця ідея втілилась в цілісну концепцію мистецької акції – такий собі двогодинний концентрат музики у слові й слів у музиці.

           Розпочався концерт виступом сестер Тельнюк та їхнього гурту. Якщо хтось десь не чув про сестер Тельнюк та їх творчість, то тут лишається тільки поспівчувати, бо ця людина таки щось оминула в своїй духовній самоосвіті. Важко уявити собі щось потужніше, сильніше, ніж їх пісні, вокал, енергетика. Більш «рокових» співачок на сьогодні в Україні, напевно, немає – в них є щось такеї питомо рокове, що в більшості тих гуртів, які визначаються як рок-гурти, втрачено, або й взагалі не було ніколи. І хоч я того напевне знати не можу, однак, видається, саме так мала виглядати українська рок-музика на межі вісімдесятих-дев’яностих років.
            Леся та Галина Тельнюк запропонували кілька пісень на вірші Станіслава Тельнюка, Василия Стуса, Богдана Ігора-Антоновича, Павла Тичини, Лесі Українки. Деякі з цих пісень звучать у виставі «УБН», яку не так давно презентували сестри в Кіровоградському театрі імені Марка Кропивницького. Власне, завдяки гастролям Львівського театру імені Марії Заньковецької в Кіровограді, наше місто потрапило до списку міст в яких відбувається акція «Вітер століть». За словами Лесі Тельнюк, їх наше місто вразило певною своєрідністю.

             «Кому Вниз» в Кіровограді виступали частіше за сестер Тельнюк. Прихильників у них тут побільше, адже як повідомив всім присутнім лідер гурту Андій Середа – він є фактично нашим земляком, адже його дружина з Кіровограда. Як помітив один мій знайомий, якийпротягом останніх кількох років відвідував концерти готів в нашому місті, нічим якісно новим цей виступ «Кому Вниз» від усіх попередніх не відрізнявся. Той же перелік пісень, з невеликими змінами, те ж виконання, - словом «no alarms and no surprises», що, погодьтесь, не так вже й погано. Тож загалом від «Кому Вниз» лишилося таке враження, як після зустрічі зі старими-добрими друзями: є приємні спогади і немає неприємних несподіванок.


              Після концерту музиканти з «Кому Вниз» трохи пороздавали автографів, чим скористалися фани, а от сестри Тельнюк для спілкування з прихильниками так і не з’явилися .


              Якщо окремо відзначати позитивні моменти акції, то до таких слід віднести власне сам факт приїзду до Кіровограда. Адже місто перманентно потребує лікувально-профілактичних заходів щодо покращення культурної атмосфери. Вдалим є концептуальне оформлення: «Подих української поезії в рок-музиці» - так звучить гасло акції. Це відчувається в усьому - аж до символіки та декорацій. Цікавий момент: на стінах залу, де відбувався концерт, висіли афіші з акції (такі великі, червоні з білою символікою), на яких можна було писати все, що дозволить тобі твоя совість та виховання: від вражень до рядків з віршів.

              Тепер трохи про негативи, куди ж без них. По-перше, журналістів не повідомили про час проведення прес-конференції. Тому більшість представників місцевих ЗМІ на неї потрапили випадково, під кінець, а то й взагалі не потрапили. Це, нібито, й не страшно, але ж треба буде комусь про цю акцію писати, правда?
              Прошу вибачення у всіх студентів ДЛАУ, однак приміщення актової зали будинку культури «Авіаторів» не найкраще місце для подібних заходів. Трохи далекувато від центру, та й не всі в курсі, де цей будинок знаходиться. Афіші в цьому дуже «допомогли»: там чорним по червоному написано: «Льотна Академія України». Будинок авіаторів і Льотна академія – хіба це одне й теж? Хоча пару років тому акція НББ «Переходь на українську!» в тій-таки залі зібрала купу народу, і ніяка віддаленість не завадила. Тож, очевидно, слід пошукати й інші причини того, що подія не викликала очікуваної цікавості серед кіровоградців. Нібито з рекламою все непогано вийшло: афіші висіли протягом тривалого часу в усіх можливих місцях. От час справді невдалий: 15 година - то не пік студентської зацікавленості культурними заходами. Для інших – це робочий час.


               Інше наболіле питання. Безкоштовні концерти – це річ, безперечно приваблива, однак, стосовно подібних заходів -абсолютно деструктивна. За що не платиш – те, відповідно, не цінуєш. Тож організатори певною мірою самі були винні в тому, що серед глядачів був певний процент «бикоти», яка заважала і музикантам і глядачам. Коли хтось з музикантів робить спеціальні відступи в програмі для того, щоб попросити вийти з залу всіх незацікавлених у концерті – це якраз показник того, що якесь елементарне фільтрування має бути. Квиток за 5, 10 чи 20 грн – то не так накладно, з огляду на те, що подібні концерти відбуваються не щодня. Студенти мають сяку-таку стипендію, хай вони якусь її частину витратять саме таким чином –придбавши собі квитка. Ні – безкоштовним концертам! Треба оголосити таку акцію.
                Найліпше завершити свої роздуми словами, Галини Тельнюк: "Коли ти думаєш, що в твоєму житті все так погано, що, здається, гірше вже й не буває, - підніми очі вгору, - і ти побачиш, що над нами - НЕБО!" Бажаю всім частіше піднімати очі догори, а коли опускатимете – нехай в них відбивається небесна блакить! Адже, як зазначив Андрій Середа – світ широкий!