Головна » 2009 » Квітень » 18 » Весняний ранок, автовокзал, горді мандрівники і безстрашний песик Гречка!!!
12:52
Весняний ранок, автовокзал, горді мандрівники і безстрашний песик Гречка!!!
На початку квітня Небайдужі розпочали черговий таборово - мандрівний сезон.
Ми вирушаємо на зустріч свіжому повітрю, струнким деревам і першим квітам, жабкам і комашкам – до загадкового озера Берестувате (в народі –« Чорне») до давнього Чорного лісу.
Згадане Берестувате має загальну площу близько 16 га. Воно має кілька таємниць. Одна з них – глибина озера, яке, як кажуть, не має дна! Неодноразові спроби дістатися дна успіху не принесли . Існує версія про подвійне дно, перше з яких утворено гілками на опалим листям. Вода в озері дуже холодна, і має майже однакову температуру у всі пори року. Влітку вода в ньому дуже холодна, взимку воно не замерзає. А коли надворі велика спека, то вода трохи прогрівається, але не глибше метра.
Автобус Кіровоград – Черкаси стрімко мчав повз поля і села і за якусь годинку, спинивши його між селами Водяне і Цибулево, ми вже дихали свіжим повітрям. Відразу біля траси потрапляють на очі ознаки «цивілізації» –пластикові пляшки та інше сміття. Та варто заглибитись до лісу - і все стає на свої місця. Килими квітів встеляють всю «лісову підлогу».
Обігнувши з заходу озеро ярами і пагорбами, дізнавшись кілька методів орієнтування на місцевості, прослухавши курс лекцій з історії озера, ми зрештою дійшли до загати, яка з півдня «обгортає озеро». По центру природної загорожі вода струмком протікає далі, а стежка веде нас до іншого берега… В цьому місці можна спостерігати красиве водне плесо…
Перейшовши озеро ми поверталися до траси берегом. Треба сказати, що Чорний ліс довкола озера має статус заказника, тому всі його береги завалені сухими деревами, гіллям і всякими подібними штуками, які, згідно статусу, чіпати не можна. Це явище підсилює загадковість і природність цієї території, адже вона виглядає майже «дикою».
Біля самої траси натрапляємо на величезні «килими» з черемші.. Пізніше ми віднайдемо їх і з іншого боку дороги, але далі її не видно. А ще якісь рік два тому все було поросле диким часничком. Мабуть масові набіги тих, хто хоче неодмінно щось заробити на природному багатстві, вже не дають змоги рослинкам відновлюватися..
Рухаючись на південний захід ми дійшли до місця, де можна перейти на плавучі острівці - ще одне диво Чорного озера. Хоча спершу ми мусили дати Гречці задовольнити свої природні потреби - песик розрив якусь нірку і вигнав задумливу жабку з її хатки. Плавучі острівці вкривають всю поверхню озера. Спочатку вони «тусують» біля берега, а потім неслабий вітрець відриває «шматочок» і він спокійно плаває собі водним плесом – мов зелений човник – острівець.. Дивовижне видовище! А уявляєте, як тому радіють всякі жучки жабки та їх друзі? Прокотитися з вітерцем на зеленій травичці в тіні від стрункої берези! А про жаб я розкажу окремо.
Неначе пластеліновий острів провалюється і хлюпає водичкою.. Впевнено йдемо протоптаною стежиною і перед нами найбільше водне дзеркало озера Берестуватого! Багато водички прозорої і чистої. Погляд впирається в водорості на глибині метр, але ж ми знаємо, що то лишень верхній шар озера, а далі – глибше.
Насолодившись видовищем, рухаємося далі. Стежка то обривається болітцем то підіймається вище.. Доходимо до колись улюбленого місця всіх мандрівників – величезного поваленого дерева, що метрів на 10 віддаляє нас від берега і де можна сидіти звісивши ноги над водною поверхнею та милуватися озером, лісом, радіти гарній погоді. На моїй пам’яті, на тому природному оглядовому майданчику могли вмостити свої дупи з десяток чоловік. Та видно давно то було, бо дерево вже занурилося під воду і геть згнило.. Довкола всього озера багато жаб, які весь час кохаються в різних найнесподіваніших місцях! Одну таку парочку ми навіть посунули з узбіччя траси. Найбільше вподобав їх наш Гречка! Він постійно облизував їх, чим заставляв тваринок нервуватися.
Гречка – то чудовий песик, який назбирав на собі всіх кліщів і безупинно ганяв лісом, дивуючи нас своєю невичерпною енергією! Кліщів, до речі, в лісі вже повно, тож будьте уважні і не забувайте про методи їх виковирювання з власного тіла! Окрім того, коли ви раптом зголоднієте мандруючи Чорним лісом, то порийтеся – пошукайте. Хтозна, може вам пощастить і ви відкопаєте шматочок ковбаски, заритий Греком на чорний день. А ще цей песик дуже любить цілуватися і пісяти на дерева, кущі і все, що трапиться під його кумедними волохатими ніжками. От і пів дня позаду. Вирішуємо забити на автобус о 15.20 та спокійно пообідати і насолодитися теплим весняним днем. На обід ми запекли картоплю у фользі, і з’їли її з горіховим соусом і смачними салатиками з капусти, огірків та помідорів.. А ще чай і печиво з шоколадкою.. Одним словом, найближчу після обіду годину рухатись було просто небезпечно і абсолютно не реально..
Дорога додому вела нас повз залишки давнього городища, історія якого сягає чорноліської культури, розлогі дуби і величезні просіки, що не надто привабливо виглядають серед свіжої зелені.. Протопавши кілометрів 5, минувши с. Водяне і дійшовши до Знам’янки – 2, ми запхалися до маленького бусика, що відвіз нас до Кіровограда. Гречка вже вкотре виціловував незнайомих йому дівчат, ми помняли якомусь дядькові торта, але всі пасажири були щасливі проїхатися в одному автобусі з відважними мандрівниками, від яких пахло ватрою і смерділо часником!
Наступний вимарш в травні і вже на кілька днів! Чекай вітре, чекай поле, чекайте ліси, яри і ріки – ми йдемо!
Гречка – то чудовий песик, який назбирав на собі всіх кліщів і безупинно ганяв лісом, дивуючи нас своєю невичерпною енергією! Кліщів, до речі, в лісі вже повно, тож будьте уважні і не забувайте про методи їх виковирювання з власного тіла! Окрім того, коли ви раптом зголоднієте мандруючи Чорним лісом, то порийтеся – пошукайте. Хтозна, може вам пощастить і ви відкопаєте шматочок ковбаски, заритий Греком на чорний день. А ще цей песик дуже любить цілуватися і пісяти на дерева, кущі і все, що трапиться під його кумедними волохатими ніжками------це про мого Гречаника Він-прям зірка інтернету Було так класно, хочу ще......Чекаю з нетерпінням травня
