|
Форум видавців у Львові – це коли кількість письменників на один квадратний метр перевищює всі можливі норми. Вони ходять вулицями, сидять у кафе, читають свої поезії, роздають автографи, продають книжки, і все це у кількох місцях одночасно. Власне враження мистецької перенасиченості – ледь не основне, що лишається після відвідин цього фестивалю. Література написана, прочитана, заспівана, зафільмована й намальована, література всюди й повсякчас, навколо і всередині, на сцені й у голові. ?>?>
З усього, що я побачила й почула, найбільше запам’яталося кілька заходів. Це кінопоезія й кінопроза, яку презентували двоє молодих поетів Сашко Горський та Христя Венгринюк. Це ніби як до віршів би почали знімати кліпи й показувати їх на музичних каналах – нічим не гірше від звичайних відеороликів.
В книгарню-кав’ярню «Кабінет» прийшла скорше просто подивитися на сам заклад, а потрапила на досить цікаву презентацію двох видань: збірки творів шотландських письменників в перекладі українською та збірки творів українських авторів англійською. Свої твори читали Джон Бернсайд, Остап Сливинський, Любко Дереш та Ірена Карпа. Тексти українських письменників читалися з книжок, взятих прямо з полиць «Кабінету». Трохи поспілкувалися про специфіку літературних читань перед іноземною публікою. Любко Дереш відзначив небувалу посидючість німецьких слухачів, які здатні вислухати найдовший монолог, не подаючи ознак знудьгованості, а Ірена Карпа сказала, що українські слухачі для її творів найкращі.
Цікавим виявився й літературний дует Міхал Анемпадистау-Лявон Вольський. Білоруські поети, весь час спілкуючись білоруською (надзвичайно гарна мова, навдивовижу легка для розуміння) представили свої твори під музичний супровід гітари. Зустріч постійно намагалася перейти з літературної в площину суспільно-політичну, що, однак, не зіпсувало приємне враження від заходу.
Можливо, найцікавіше лишилося поза моєю увагою. Зате буквально в останні години Форуму серед напівпорожніх книжкових стендів мені пощастило зустріти Юрія Винничука, який лишив мені свій автограф на зім’ятій роздрукованій вдома програмці (нічого іншого в мене не знайшлося) й пообіцяв, що нова його книга має вийти до Нового року.
На деякі акції просто не було змогу потрапити: невеличкі приміщення, обрані організаторами для найконцентрованіших з точки зору насиченності популярними письменниками заходів, просто не могли вмістити всіх бажаючих. Можливо, в цьому полягав найсуттєвіший недолік Форуму. Проте, все одно всього на світі не почуєш і не побачиш, ліпше радіти від того, стати свідком чого тобі таки випала нагода. І погода у Львові цьогоріч була просто неймовірно сонячною і теплою (минулого року на Форум приїжджали в куртках). Сергій Пантюк, який продавав книжки власного видавництва на одному зі стендів, навіть пожалівся, що сонця забагато. Хоча, здається, є речі, яких забагато бути просто не може. Сонце, Львів, гарний настрій, книжковий форум...
Маргарита Димитрова,
спеціально для «Гречки»
|
