Поки фестиваль розпочинався, ми тим часом таборувалися. Для цього обрали місцину на іншому березі ставка, недалеко від «Студентської республіки». Місце спочатку здалося нам дуже затишним і малолюдним, проте дуже скоро сюди приїхали машинами відпочивальники, тому спокою й лісової тиші було годі чекати. Ми лишили свої речі, попередньо їх замаскувавши належним чином, і рушили на інший берег.
Тим часомТим часом на сцені «Степограю-2010» виступали колективи з різних куточків Кіровоградщини та з інших областей. Незважаючи на спеку, охочих подивитися на артистів було чимало. Ми ж вирішили роздивитися, які цікавинки пропонує нам Карбівка. «Гречка» побачила майстер-класи з петриківського розпису, виготовлення ляльок-мотанок, витинанок.
Ще можна було купити усілякі вироби з кераміки, вишиті сорочки й рушники. Багато районів представили свої стенди, на яких, наприклад, можна було подивитися брошури про туристичні принади того чи іншого району. «Гречку» навіть запросили в гості до Знам‘янського краєзнавчого музею. Наслухавшись-надивившись-находившись, ми повернулися до табору на вечерю. Попередньо набрали води з криниці неподалік – до неї прямо від сцени веде дорога. Після вечері нас чекав рок-концерт.
Рок-концерт розпочався по дев‘ятій вечора. За кілька хвилин перед цим ми за сценою зустріли хлопців з гурту «ХУ4». Хлопці пожалілися на насичений робочий графік і трохи – на голод. З другим допомогла «Студреспубліка» - хлопці й дівчата поділилися своєю вечерею. Проте до концерту музиканти поїсти не встигли – пішли визвучуватися.
У цей час перед сценою виступали хлопці з олександрійської школи «Спасу». Після виступу ті ж таки хлопці провели кілька козацьких ігор. Усі забави викликали жвавий інтерес у глядачів, тому ведучому довелося навіть кілька разів нагадувати, що, власне, рок-концерт уже починається.
Гурт «ХУ4» грав недовго – хвилин 20-25. За цей час глядачі поступово перелаштовувалися від сприйняття народної творчості до сучасного поп-панку. Налаштовувалась навіть міліція: коли ми підійшли до сцени, двоє охоронців ввічливо витіснили нас назад, мовляв, близько неможна. Проте вже за кілька пісень охоронці облишили цю невдячну справу, і люди танцювали, де хто хотів.
Що відчували місцеві поціновувачі фестивалю – ми не знаємо, але «Гречка» потанцювала й повеселилася добре. Наостанок музиканти запросили всіх на концерт у Кіровограді 11 червня й поїхали в Помічну на потяг. Перед цим, правда, ще встигли сфотографуватися з шанувальниками за сценою.
І от коли «Ху4» грузився в автобус, у цей час на сцені виступав (0_о) Анатолій Тітов. Відомий шансоньє, як представив виконавця ведучий, заспівав кілька пісень застільного характеру, щось про «чок-чок шашличок».
Після такого несподіваного для нас виступу на рок-концерті на сцену вийшла «Дельтора». Першу пісню про самогон Євген Янкевич заспівав сам. Очевидно, такий репертуар зразу ж зробив полтавських музикантів «своїми»: під пісні «Дельтори» танцювали всі навколо.
З кожною наступною піснею кількість музикантів на сцені збільшувалася. Під пісні «Дельтори», більшість з яких «Гречка» знає напам‘ять, ми потанцювали не менш добре. Активізував полтавський гурт і своїх місцевих фанів. Один з них кілька разів вилазив на сцену й звідти просив глядачів тепло вітати музикантів. Зрештою фана зі сцени забрала охорона.
А потім була дискотека з кіровоградськими діджеями. Але ми цього вже не бачили, бо пішли спати. А от ще й не чути нам не вдалося: голосна танцювальна музика долинала й до нашого берега. Більше того, прямо біля нас із машини когось із відпочивальників линула не менш голосна і не менш танцювальна музика. Так ми й засинали – під музику звідусіль.
Другий день…Другий день фестивалю розпочала «Студентська республіка». Очевидно, вони обирали собі нового президента, бо зі сцени лунали якісь запальні промови про мету, завдання та інші глобальні речі. У цей час ми згортали свій табір. Речі ми лишили в автобусі, самі ж пішли до сцени. Там знову виступали творчі колективи. Ми потрапили на виступ якоїсь молодої рок-групи з Побужжя. Після них танцювали, співали й грали на скрипках вихованці різних мистецьких шкіл. Наситившись творчими талантами Кіровоградщини, ми вирішили погуляти селом. Близько четвертої години ведучі оголосили завершення фестивалю. Ми могли їхати додому.
ДодомуДодому їхали в тому ж автобусі разом із «Студреспублікою». На згадку від фестивалю лишилися попечені носи та руки, легкий біль у шиї після танців на рок-концерті, паперова стрічка із петриківським розписом, лялька-мотанка й пляшка мінералки «Лідниковий період». По дорозі в голові купчилися думки про фестиваль. З одного боку – надзвичайно гарна ідея, класне місце, багато цікавинок і розваг. З іншого – дуже вже все вийшло еклектично. Мабуть, є сенс поділити всю програму на два дні. Один зробити повністю днем народних колективів, а інший – для рок-музики чи там дискотеки. Але то все справа досвіду й техніки. Усе ж більшість емоцій – позитивні. Наступного року візьмемо відеокамеру. А поки - трохи фото.
Диво-машина - улюблена розвага дітлахів на фестивалі
Диво-смітник
Хтось дивився концерт так
...а хтось - так
Польова кухня
Туалетів на фестивалі вистачало
Трохи видів Карбівки:
Церква
Та ж церква з іншого боку
Криниця, з якої ми брали воду
"ХУ4":
Фото з фанами на згадку
І ще
Організатор фестивалю Микола Середенко вручає сувеніри
"Дельтора":
Після фестивалю:
Петриківська стрічка нам лишилась на згадку