Пошук

Календар

«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Наше опитування

Накращий відпочинок взимку
Всього відповідей: 17

Міні-чат

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ДеПо Василь Шкляр журнали Монастирище Інгул літо наплічник концерт весняний галас гайдамаки гуляйгород мотор ролла вечірка домівка нбб. Акція Мазепа НББ капише намет відчинено зачинено Микола Вороний Андрія архів Варіант 14-20 Дискотека вулиці Настя Шкода Вітер століть Кому вниз книга Ірина Фаріон дербі міліція Сестри Тельнюк 1 червня Ігор Індило Андрій Середа Червона рута-2011 Василь Бондар Різдво Новий рік Монотипія духу флешмоб В’ячеслав Шкода Стусове коло мандрівка Гаївки Великдень Гречка прапор Івана Купала поезія Фотовиставка Книжковий форум видавців Львів книжки Відчинено-зачинено Антонич-фест акустична музика Монотипія INTRO Надія є! Злодійська балка Кіно Ку-Раж Холодний Яр національні інтереси голосування закон Єлисаветград Златопіль національний характер парад День пам’яті законопроект музика МІСТО Влада козацтво Ніч музеїв Музей бібліотека Ева Шателей війна звезда вільний бій перейменування вулиця Калініна дисидент Зустріч Квіти на скелях Кіровоград виставка Андрій Ліпатов книжка акція протесту Кіровоград у пелюшках захисники дерев мистецтво
Головна » 2010 » Травень » 24 » Без терміну давності


00:03
Без терміну давності

Громадська пошукова організація «Звезда» от уже кілька років регулярно досліджує місця бойових дій Другої світової війни в кіровоградській області. Хлопці роблять гідну поваги справу: знаходять убитих радянських воїнів, чиї покинуті тіла ще з тих часів лежать по всіх-усюдах, та сприяють їх перепохованню з усіма належними почестями на цвинтарях. Для цього члени загону вивчають історію воєнних дій і виїжджають на місце того чи іншого бою.  

Цього разу пошуковці запросили взяти участь у розкопках кіровоградських журналістів, а також членів кіровоградських громадських організацій «Січ» та «НББ». Для спільних пошукових робіт обрали посадку поблизу райцентру Петрове, біля річки Інгулець. Там, згідно з історичними джерелами, у 1943-44 роках протягом шести місяців тривали бої Червоної та німецької армій. 

На місце пошуків виїхали близько 5 години ранку. Уся експедиція розмістилася в двох автомобілях – «Ниві» та «Газелі» (в останній машині їхала «Гречка»). Дорога до селища Петрове була не надто довгою. 
Уже по 8-ій годині ранку в кількох кілометрах від райцентру «Газель» відмовилася їхати розм’яклою дорогою, і нам, її пасажирам, довелося розсікали болотяку пішки, кому – кирзою, а кому й босяка, за відсутності пристойного взуття для прогульки справжнім українським степом в сезон дощів. Наші речі перевезла «Нива», а «Газелі» довелося повертатися в Петрове.


Поки частина нашої групи добиралася на своїх двох (приблизно 1,5-2 км), решта загону встигла зробити на місці мінімальні приготування. Посеред невеличкої галявини розклали імпровізований стіл – банер часів минулих виборів та шмат брезенту.  


Поснідавши, чим Бог послав (а це були, в основному, взяті з дому бутерброди), загін з двадцяти чоловік став до праці.
- На сьогодні в планах пройти посадками, які розташовані повз фронтові дороги на місці бойових позицій радянських військ, - розповів «Гречці» командир пошукового загону «Звезда» Олексій Бабушкін. - За нашими даними, з різних причин в посадках ще й досі знаходяться рештки бійців, не похованих за християнським звичаєм. Наша задача – пройти посадкою, уважно вивчаючи поверхню метр за метром, і, при виявленні хоч якихось ознак, перевірити дану територію, знявши і просіявши ґрунт. 
Зі спорядження ми мали спеціальні та саперні лопати, шпателя, садові граблі. Руки захистили рукавичками. Розділилися на дві групи. Перша йшла попереду і ставила маячки всюди, де траплялося щось цікаве, друга намагалася знайти на тих місцях рештки загиблих. Близько десятої години знайшли першого бійця. 


Залишки черевиків і кістки ніг та рук – це все, що лишилося по ньому за десятки років. Як розповіли досвідчені пошуковці, рештки цього бійця, найпевніше, десятки разів перекидали з поля в посадку, і навпаки.

- Очевидно, після загибелі місцеві мешканці зняли з нього одяг і продали на місцевому базарі, потім пригорнули землею, - пояснює Олексій Бабушкін. - Після війни позбирали голови, а решту лишили тваринам і Бог знає кому… Цього бійця вже перекопували, і не раз, кістки років 30 валяються простонеба, а все, що можна було знайти поруч – забрано.


За півгодини рештки першого бійця зібрали й спакували до великого білого мішка. Робота продовжувалася. 

Ще одна знахідка: багато кісток на поверхні – «розорена», тобто вже розкопана "могила". Зовсім поруч – третя і четверта, на відміну від попередньої – геть не торкані і визначені лише за просадкою ґрунту. 

Дивне видовище: молодий чоловік, років 25-ти (судячи зі стану його зубів), лежить на півметровій глибині вже приблизно 66 років. Все ідеально збереглося, навіть видно позу в якій він загинув. Спочатку очистили ліву ногу, потім – решту тіла. Всі кістки на своїх місцях, між ребрами – цілий патрон від гвинтівки, очевидно, він лежав у кишені загиблого. У правій частини грудної клітки – німецька куля , можливо, саме вона спричинила смерть. Серед решток – просмалений шмат одягу (зберігся завдяки природному консерванту), кілька заіржавілих ґудзиків від кителя, пряжка від галіфе і залишки кирзових чобіт. Солдат лежав обличчям до землі, руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тіла. Очевидно, його добивали: про це свідчить розбитий череп. 





- Це була звична практика: коли бій закінчено, проходили полем і штрикали штик-ножем в голову, або добивали прикладом, - розповідають  пошуківці. - Щоб, коли ти найменше того чекаєш, якийсь контужений «герой» не вскочив з криком «ура!» і не почав стріляти тобі в спину чи закидувати гранатами. Це війна…

Потім трохи потомлені пошуковці пообідали, натягнули тент від дощу, що збирався, і продовжили шукати та відкопувати бійців. Загалом цього дня вісім воїнів Червоної армії отримали шанс бути похованими по-людськи, а не валятися, як сміття, а часто й поруч з ним, у посадках. 

Додому рушили по 8-ій годині вечора. Трохи зморені, але десь і задоволені собою. Хоч невелику, але добру справу ми все ж таки зробили. А могли змарнувати цей день біля телевізора чи за пляшкою пива.

Спробуйте й ви робити добрі справи, коли випадає нагода. Приєднатися до загону можна будь-кому, головне – бажання.
- Ми не запрошуємо нікого до пошукових експедицій і не рекламуємо себе, нас самі знаходять, - пояснює Олексій Бабушкін. 

Юрій, постійний учасник пошукового загону, про «Звезду» дізнався з Інтернету. «У загоні я от уже близько двох років, - розповідає Юрій. - Ми виїжджаємо на пошуки приблизно раз на тиждень. Основний кістяк загону – шість чоловік. За час роботи пошуковою групою було перепоховано 800 чоловік, а за останні 2 роки – приблизно 300 бійців».

Віднайдені за цей день рештки солдат Червоної армії, разом з іншими, поховають за християнським звичаєм та з військовими почестями 22 червня на Фортечних валах.
   


Переглядів: 790 | Додав: 482 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 2
0  
2 482   (27.05.2010 11:51) [Матеріал]
та чо? вони ж без мняса! то коли б там шмадки м"ясця, вонь, кровіща.. Було б трохи той, а так кісточки - наче порцелянові.. та і всьо. На зуб не пробував, але в руках тримав - байдуженько..

0  
1 Ruta631   (25.05.2010 09:07) [Матеріал]
Фотографії моторошні, справді fear