Стрічку виготовлено спільними зусиллями українських, німецьких та голандських кіновиробників. Попри те, що фільм позиціонується як український, стрічка є російськомовною, а дія в ній розгортається в Росії. Як повідомив Сергій Лозниця в інтерв’ю, «це фільм і про Росію, і про СССР, і про улад світу загалом. Це історія загальнолюдська, зроблена на російському матеріалі», - пише "ЗІК". Іншими словами, єдине українське у цьому фільмі – це гроші, і то - частково. Виникає питання: чи буде фільм, у якому звучить російська мова і показано російські реалії, хоч якось асоціюватися з Україною? 
Українську гордість має втішати те, що українські продюсери представляють власний фільм на такому престижному кінофорумі, але чи матиме від того зиск українська культура? Адже російськомовна стрічка, навіть зроблена на українські гроші, автоматично стає частиною російського культурного простору. І фільм, якщо він матиме успіх, викличе світовий інтерес саме до Росії та російських проблем, українські ж бо реалії поза кадром.
Однак занепокоєння з цього приводу поки що не чути. «Це велика честь для мене та всієї міжнародної команди. Робота над фільмом була щастям, запрошення до Канн – це подарунок, який я приймаю із захопленим упокоренням», - розповідає режисер на своїй веб-сторінці.
Лишається тільки не забувати постійно повторювати, що стрічка «Щастя моє» - українська, бо тільки після багаторазового повторювання можна переконати самого себе й інших у правдивості сказаного.